Вічная пам’ять полеглим на полі бою,
Честь і слава живим героям!
Пам’ять людська! Через велетенський швидкоплин
десятиліть прориваються до нас спогади-миттєвості найстрашнішої,
найжорстокішої в історії нашого народу війни. Війни не на життя, а на
смерть, війни, в якій нацизм та фашизм несли Україні довічне рабство або повне знищення
нації. 22-е червня 1941 року, 4.00 ранку, мить…, шквал
крові, болі і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із найдовших років
у житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не
вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній
історії всього нашого людства. Страшне слово «війна» увірвалося в життя людей.
Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад нацистської
Німеччини. Важко передати, якою трагедією для них був перший
день війни. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий
і перемога буде. Сьогодні вже мало залишилося серед живих тих, хто
зі зброєю в руках захищав
тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам’яті нащадків, а спомин про них передаватиметься з покоління в покоління. Відповідно до Указу Президента України від 17 листопада 2000 року з метою всенародного вшанування пам’яті українців, загиблих під час Другої Світової війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності, щороку відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. «Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!», – згадуємо кожен раз в цей день. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Ми пам’ятаємо, ми сумуємо і водночас віддаємо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Шановні українці, схилімо сьогодні голови перед мільйонами невинних жертв, яких забрала Друга Світова війна.
тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам’яті нащадків, а спомин про них передаватиметься з покоління в покоління. Відповідно до Указу Президента України від 17 листопада 2000 року з метою всенародного вшанування пам’яті українців, загиблих під час Другої Світової війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності, щороку відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. «Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!», – згадуємо кожен раз в цей день. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Ми пам’ятаємо, ми сумуємо і водночас віддаємо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Шановні українці, схилімо сьогодні голови перед мільйонами невинних жертв, яких забрала Друга Світова війна.
Слава їм, вічна і світла пам’ять!
Немає коментарів:
Дописати коментар