Віртуальна екскурсія
історико-меморіальним музеєм М. Грушевського
Музей Михайла Грушевського - першого президента незалежної України знаходиться в будинку, де жив і працював учений і історик разом зі своєю родиною. Будинок збудували в 1909 році, але згодом в 1918 більшовики його підірвали. Через 60 років будинок повністю відновлено і з 9 листопада 2006 року він функціонує як музей.
У будинку частково збереглися печі, повністю паркет, двері, віконні рами з наборами, металеві решітки на балконах, декоративне оздоблення інтер'єрів. Кожна найменша деталь, як невід'ємна частина меморіального будинку, була відреставрована, а загублені деталі відновлені по збереженим зразкам або фотографіям.
Віртуальна екскурсія музеєм Уласа Самчука
Музей відкрито 20 лютого 2007 р. – у 102-річницю від дня народження письменника Уласа Самчука (1905—1987 рр.). Розмістився він в залах Будинку вчених. Музей має свої особливості, якими вирізняється з-поміж подібних закладів. По-перше, його експозиція, висвітлюючи головні творчі здобутки Уласа Самчука, зосереджує увагу на впливі особистості письменника на весь український літературний процес ХХ ст. По-друге, експозиція відкриває глядачеві те гроно ще й досі належно не поцінованих письменників, яке несло у світ справжнє українське художнє слово, продовжуючи традиції Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки. По-третє, музей фокусує увагу на рівненському періоді життя і діяльності письменника, зримо відтворивши літературну, культурну та духовну палітру краю в його найпереломніші та найдраматичніші роки і дні. Сьогодні у музеї тісно від цікавих, оригінальних експонатів. Але куди більше матеріалів ще чекає на своє право зайняти місце в експозиції музею. Нещодавно розпорядники спадщини Самчука подружжя Оксана і Ярослав Соколики привезли з Канади і передали музеєві кілька сотень фотознімків та документів із особистого архіву письменника.
Віртуальна екскурсія музеєм Гетьманства
З метою правдивого висвітлення проблем державотворення в Україні, надання неупередженої оцінки її видатних діячів, розкриття специфічної форми правління адміністрації доби Гетьманщини – 11 березня 1993 року розпорядженням Представника Президента України у м. Києві було створено Музей гетьманства.
Музей гетьманства – це державний культурно-освітній та науково-дослідний заклад історичного профілю, осередок пам’яток матеріальної та духовної культури пов’язаних з історією та традиціями козацько-гетьманської доби. Будинок, який сьогодні є музеєм, - пам’ятка архітектури кінця ХVІІ - з надбудовами в ХІХ ст., відомий в Києві як "будинок Мазепи”. Його відреставрували за рахунок фінансування Київської міської державної адміністрації, Благодійного Фонду Івана Мазепи, а також за кошти української діаспори, зокрема визначного громадського діяча із США Маріяна Коця. Ключовим завданнями Музею є збереження, комплектування, вивчення і використання пам’яток історії та культури України козацько-гетьманської доби та висвітлення проблем державотворення в Україні. У стінах музею постійно проводяться численні історико-тематичні, художні виставки, науково-практичні конференції, дискусії, громадські і мистецькі заходи. Періодично відбуваються засідання дискусійного клубу "Гетьманська вітальня”. Постійно діють наукові виставки "Гетьман Іван Мазепа”, „Пилип Орлик – Гетьман, автор першої демократичної конституції України” і "Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року”. Основні фонди Музею налічують понад 6000 експонатів.
Музей гетьманства – це державний культурно-освітній та науково-дослідний заклад історичного профілю, осередок пам’яток матеріальної та духовної культури пов’язаних з історією та традиціями козацько-гетьманської доби. Будинок, який сьогодні є музеєм, - пам’ятка архітектури кінця ХVІІ - з надбудовами в ХІХ ст., відомий в Києві як "будинок Мазепи”. Його відреставрували за рахунок фінансування Київської міської державної адміністрації, Благодійного Фонду Івана Мазепи, а також за кошти української діаспори, зокрема визначного громадського діяча із США Маріяна Коця. Ключовим завданнями Музею є збереження, комплектування, вивчення і використання пам’яток історії та культури України козацько-гетьманської доби та висвітлення проблем державотворення в Україні. У стінах музею постійно проводяться численні історико-тематичні, художні виставки, науково-практичні конференції, дискусії, громадські і мистецькі заходи. Періодично відбуваються засідання дискусійного клубу "Гетьманська вітальня”. Постійно діють наукові виставки "Гетьман Іван Мазепа”, „Пилип Орлик – Гетьман, автор першої демократичної конституції України” і "Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року”. Основні фонди Музею налічують понад 6000 експонатів.
Сучасний музей історії Острозької академії є невід’ємною частиною діяльності університету. Експозиція музею побудована за хронологічним принципом і розкриває історію Острозької академії від заснування до сьогодні в нерозривному зв’язку з українською історією та культурою. Враховуючи важливість історії Острога та Острозької академії у розумінні загального розвитку української історії та культури, музей історії Острозької академії покликаний зберегти та популяризувати знання про розвток Острога XVI – поч. XVII ст., діяльність князів Острозьких та їх роль в українській та європейській історії. Крім того, музей займається збиранням та збереженням української культурної та мистецької спадщини, відродженням історії міста Острога від XVI ст. до наших днів. Музей складається з 7 окремих експозиційних залів, які знаходяться на території університету.
Віртуальна екскурсія
національним музеєм «Чорнобиль»
Сучасна експозиція Національного музею "Чорнобиль" розміщена в кількох залах загальною площею біля 1100 м2, налічує понад сім тисяч експонатів. У 1992 р., коли музей було відкрито, їх було тільки дві сотні. Розкриті документи, карти з грифом "Таємно", фотографії, спеціальні прилади, друковані видання того часу, історичні реліквії із Чорнобильської зоні відчуження та інші унікальні експонати змушують замислитися про найболючіші проблеми сьогодення, серед яких екологічні, соціальні, духовні збитки, заподіяні катастрофою. Чимало представлених у музеї документів оприлюдненні вперше. Вони допомагають по-новому, ширше осягнути планетарний масштаб Чорнобильської катастрофи, яку слід розцінювати як останнє застереження людству, як останній й найпереконливіший заклик до ядерного роззброєння, спільної боротьби за екологічну чистоту планети, пріоритет загальнолюдських цінностей в розвитку світового співтовариства. Місія музею - допомогти людству усвідомити масштаби чорнобильської аварії через долі тисяч учасників, свідків і жертв; визнати необхідність примирення людини з наукою і технологіями, які поставили під загрозу існування людства загалом та планети зокрема; осмислити уроки трагедії у всіх сферах життя, не дати світові забути їх; застерегти наступні покоління.
Віртуальна екскурсія музеєм модерної скульптури Михайла Дзиндри у Львові
Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри - перший і поки що єдиний в Україні такого роду музейний заклад. Відвідувачі можуть побачити понад 800 унікальних творів абстрактного мистецтва.
Михайло Дзиндра (08.11.1921-08.09.2006) народився у селі Демня Миколаївського району Львівської області. Упродовж війни навчався у Львівській мистецько-промисловій школі. 1944 року емігрував у Чехословаччину, потім – Західну Німеччину, 1951 рік – США. У вільний час створював скульптури, вдавалося навіть робити персональні виставки. Він належав до Нью-Йоркської групи митців.
Продав будинок в США, придбав 44 сотих землі у Брюховичах, де й побудував павільйон. 27 квітня 2005 року безкоштовно передав приміщення разом із 806 скульптурами Львівській галереї мистецтв.
Михайло Дзиндра (08.11.1921-08.09.2006) народився у селі Демня Миколаївського району Львівської області. Упродовж війни навчався у Львівській мистецько-промисловій школі. 1944 року емігрував у Чехословаччину, потім – Західну Німеччину, 1951 рік – США. У вільний час створював скульптури, вдавалося навіть робити персональні виставки. Він належав до Нью-Йоркської групи митців.
Продав будинок в США, придбав 44 сотих землі у Брюховичах, де й побудував павільйон. 27 квітня 2005 року безкоштовно передав приміщення разом із 806 скульптурами Львівській галереї мистецтв.
Віртуальна екскурсія музеєм визвольної боротьби
Юрія Микольского
«Збірка» Микольського розміщена у двох невеликих будинках. Дві третини експонатів належать до військової тематики: ордени, шоломи, шаблі, гвинтівки, снарядні гільзи. «Мирна» експозиція — це книжки. Добре представлений побут бойків. Найцікавішим експонатом є сорочка, виготовлена методом боржування. На подвір'ї - криївка - конспіративне укриття українських повстанців. У криївці майже все відтворено так, як бувало насправді: криничка, пічка-буржуйка, радіоприймач і рація, зброя, друкарська машинка, протигази, мапи і ще багато потрібних речей. Всі експонати — оригінали, за винятком муляжів фігур Романа Шухевича, Василя Кука та радистки.
Віртуальна екскурсія музеєм скла у Львові
Музей скла — самостійний відділ Львівського історичного музею, у якому експонується історія склодувства Галичини і Львова, а також діє кімната тимчасових експозицій витворів сучасних львівських склодувів. Музей скла відкритий у вересні 2006 року у рамках святкувань 750-річчя Львова. Експозиція музею поділена на два розділи «Історичне скло» і «Сучасне скло». У першому відділі представлені глечики, чарки, бокали, пивні кухлі, вівати, штофи, профітки, флакони, бальзамарії, давньоруські скляні намистини, уламки браслетів, перстнів, мозаїк та археологічні знахідки зі скла. Другий відділ має змінну експозицію, там представляються сучасні роботи львівських склодувів, що вони їх творять на щорічних Склодувних симпозіумах у Львові, які проводяться з 1989 року.
Віртуальна екскурсія музеєм волинської ікони
У залах Музею волинської ікони експонується більше ста пам’яток іконопису. Експозиція дає унікальну можливість познайомитися зі своєрідністю художньої мови і внутрішнього світу волинського малярства XVI – XVIII століть, побачити твори декількох поколінь іконописців. Основу колекції музею склали знахідки експедицій 1980 – 1985 років по обстеженню храмів Волині. Завдяки зусиллям учасників експедицій сотні сакральних пам’яток, які знаходилися у напівзруйнованих закритих храмах, на горищах і дзвіницях діючих церков, були порятовані від загибелі...
Музей присвячений малодослідженому явищу - феномену буковинського єврейства в період з кінця XVIII ст. до 40-х років XX ст. На Буковині євреї домоглися реальної рівності у правах з представниками інших націй. Рідкісна не тільки для тих років обстановка терпимості, толерантності, взаємоповаги і співпраці людей різних національностей та віросповідань характерна для єврейства Буковини. У першій залі - загальна інформація та державні документи, що стосуються євреїв на Буковині часів Австрійського панування. Акцентується увага на традиції, релігійному житті та обрядах юдеїв. Експозиція великої зали знайомить відвідувачів з єврейським культурним та політичним рухом кінця ХІХ - початку ХХ ст., а також повсякденним життям євреїв, їх професіями, уподобаннями та духовними потребами.
Ігор Стравінський - відомий на весь світ композитор, якому аплодувала аудиторія Європи та США. Утім, мало кому відомо, що родом він з України і що на Волині досі знаходиться будинок композитора, збудований за його власним проектом та який він особисто називав «райським куточком для творчості». Сьогодні тут на громадських засадах діє музей Ігоря Стравінського, а також проводяться міжнародні фестивалі класичної музики «Стравінський та Україна».
Палац Кирила Розумовського у Батурині
Кирило Григорович Розумовський – останній гетьман України, лівої та правої сторін Дніпра та Війська Запорозького. Урочисте обрання гетьмана відбулось 22 лютого 1750 р. у м. Глухові. За особистою ініціативою Кирила Григоровича гетьманською резиденцією було оголошено Батурин. З 1794 року Розумовський постійно проживає у цьому місті, саме тоді він і замислює будівництво грандіозного палацово-паркового ансамблю. Для цього до Батурина запрошує придворного імператорського архітектора Чарльза Камерона. Сьогодні відроджений палац у Батурині є свідченням того, що аристократичні родини є невід'ємною частиною української історії.
Музей Степана Бандери у Лондоні
У Лондоні, на Ліверпуль Роуд 200, де є приміщення Української інформаційної служби, знаходиться музей Степана Бандери. У музеї містяться костюм, у якому він був убитий, особисті речі, а також елементи інтер’єру кабінету провідника ОУН.
Музей-меморіал «Тюрма на Лонцького» у Львові
Історія політичної в’язниці «на Лонцького» розпочинається з 1919 -23 років, коли до колишніх казарм жандармерії було добудована тюрма на три поверхи, розрахована на півтори тисячі осіб. За “польських часів» тут одночасно могло міститися триста осіб. Саме тоді тюрма стає політичною, серед її в'язнів — зокрема люди, які боролися за незалежність України. 1939 року будівлю зайняло управління НКВД у Львівській області, відтак “місткість об'єкта” розширили і до початку німецько-радянської війни під слідством інколи перебувало і три з половиною тисячі в'язнів. Тюрми були переповнені представниками всіх націй, які мешкали у Львові - українцями, поляками, євреями. Нам відомо про багатьох із тих, хто пройшов «Дантове пекло» у споруді «на Лонцького», але більшість залишається невідомими. Експозицію музею завершує стела пам'яті людей, розстріляних страшного літа 1941-го року. Встановлені істориками імена – українців, поляків, євреїв, вірмен, росіян, німців – написані усі разом, незалежно від національності, віку, політичних поглядів. Вони були рівними перед обличчям смерті, вони рівні у пам'яті наступних поколінь. Всіх їх вбито, так як вбито чи покарано попередні і наступні покоління, бо ці люди посміли боротися за право жити у вільній країні. Тому музей розповідає їх історію під гаслом “заради свободи” і нагадує кожному відвідувачеві: те, що відбувалося на території тюрми, є уособленням злочинів проти людства, котрі не можуть бути забуті.
Віртуальна екскурсія
цитаделлю Батуринської фортеці
У центрі Батурина, біля головної площі міста, ви обов’язково побачите дерев’яний оборонний мур. Це – відбудована Цитадель Батуринської фортеці. Якщо уявити Батурин кінця 17 – початку 18 століть, то його серцем була Цитадель площею 130 на 100 метрів; до неї півколом прилягала Фортеця площею 26 гектарів; а за фортечними мурами, в низині розташовувалося неукріплене передмістя та Подол. До речі, назва міста походить від давньоруського слова «батура», що й означає «укріплення, фортеця». Прикордонний Батуринський замок на високому лівому березі річки Сейм збудував у 1625 році розпорядник лівобережних маєтностей великого польського магната Олександра Пясочинського Матвій Стахурський. У 1648 році Батурин взяв участь у Визвольній війні, а в 1649-му вже був сотенним містом – осередком Батуринської сотні...
Віртуальна екскурсія музеєм археології в Батурині
Трагедія 1708 року зробила Батурин еталонною археологічною пам’яткою козацької доби, культурний шар якої за насиченістю та інформативністю не має собі рівних. Проте ярлик «зрадника», що був присвоєний Іванові Мазепі царатом, вплинув і на долю міста: над ним тяжіло своєрідне ідеологічне прокляття, яке примушувало дослідників обходити його стороною. Перші ґрунтовні археологічні дослідження Батурина розпочалися після здобуття незалежності. У 1994 році було створено Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», а вже у 1995-му з ініціативи його керівництва у Батурині розпочала роботу Чернігово-Сіверська археологічна експедиція. Протягом 12-ти сезонів учасники експедиції дослідили значну частину території Батурина та його околиць.
Церква Святого Духа у Рогатині разом зі ще сімома дерев’яними церквами Карпатського регіону, за рішенням 37-ї сесії ЮНЕСКО, увійшла до списку Світової спадщини цієї міжнародної організації. Це – один із найдавніших дерев’яних храмів Галичини. Більше того – Святодухівську церкву відносять до найцінніших дерев’яних сакральних споруд України. У своєму зовнішньому вигляді вона зберегла унікальні для християнського світу архітектурні особливості церков Рогатинського Опілля.
Віртуальна екскурсія будинком Генерального судді Василя Кочубея у Батурині
Будинок Генерального судді Василя Кочубея – єдиний на території Батурина дійшов до нас із XVII століття. Його почали будувати за першого гетьмана Лівобережної України Дем’яна Многогрішного як приміщення для Генерального Суду. У квітні 1700 року Генеральним суддею обирають Василя Кочубея. Ймовірно тоді ж будинок переходить у його особисту власність. Новоспечений Генеральний суддя переїздить туди разом зі своєю численною родиною. До слова, Кочубеї мали татарське походження. Дід Василя Кочубея – Андрій Кучук-бей був вихідцем з Криму й, вочевидь, належав до знатного кримського роду. Адже звання бей було у татар першим після знатного Чингіз-ханського прізвища. Допоки, на жаль, не віднайдено архівні документи, які б пролили світло на причини еміграції діда Василя Кочубея до України. Хоча у Генерального судді було два сини та чотири доньки, рід Кочубеїв увійшов в історію завдяки нащадкам сина Василя, що мали родинні зв’язки з багатьма знатними сім’ями в Російській імперії та у різні періоди тією чи іншою мірою впливали на стан справ у державі. Василь Васильович Кочубей також успадкував батуринську садибу.
Віртуальна екскурсія музеєм-садибою Івана Котляревського у Полтаві
У цій садибі в самісінькому центрі Полтави народився основоположник сучасної української мови – Іван Котляревський. Тут він прожив усе своє життя. Тут була створена славнозвісна «Енеїда», п’єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник». Івана Котляревського сучасники знають, насамперед, як письменника. Втім, це була багатогранна особистість. Він вчителював, грав на скрипці, писав музику, досконало володів французькою мовою, знав латину, давньогрецьку, перекладав Сафо, заснував перший у Полтаві театр та був його директором. Ще за життя ім’я Котляревського приваблювало до Полтави людей, що, як і він, формували свою епоху. Іванові Котляревському вдалося поєднати елітарне й народне в українській культурі, та водночас він був людиною свого часу, підданим Російської імперії.
Віртуальна екскурсія Дубенським замком
Замок у місті Дубно був зведений князем Костянтином Івановичем Острозьким у 1492 році. Укріплене місто забезпечувало військовий захист краю, а власнику – доходи від торгівлі. Він обрав Дубенський замок для зберігання трофеїв, які здобував у битвах з противниками. Це - коштовності, зброя, захисне озброєння та предмети побуту. З-поміж трофеїв, привезених після відомої битви з військом московського царя під Оршею 1514 року, була гармата московська з кентавром, гармата з московським гербом, срібна з позолотою царська булава та інші коштовні речі.Князь Костянтин пишався своєю колекцією зброї і час-від-часу демонстрував її перед іменитими гостями...
Віртуальна екскурсія заповідником
«Поле Полтавської битви»
На території заповідника «Поле Полтавської битви» в різний час відбувалися події, які докорінно змінили хід європейської історії: епізод битви між військами великого князя литовського Вітовта й ординського хана Темір-Кутлуя, вирішальний бій між гетьманом Іваном Виговським та полтавським полковником Мартином Пушкарем, Полтавська баталія 1709 року, операція часів ІІ світової війни «Френтік». Битві під Полтавою 1709 року, як і постаті Івана Мазепи, досі не дано однозначної оцінки суспільством. Цей епізод української історії відіграв важливу роль у становленні Російської імперії, а тому громадська думка про Полтавську битву завжди формувалася під впливом поточного політичного моменту. У другій половині XVII століття Московське царство почало проводити активну політику експансії у Східній Європі. На заваді стало, зокрема, Королівство Швеції, яке стрімко посилювало свої позиції в регіоні. Щоб «вирішити» «балтійське питання» Данія, Саксонія та Московія уклали Північний Союз. Війна союзників зі Швецією за перерозподіл володінь у Прибалтиці отримала назву Велика Північна.
Віртуальна екскурсія літературно-меморіальним музеєм Григорія Сковороди
Філософські ідеї та спосіб життя Сковороди – нерозривні: він навчав бути самотнім – і сам був самотнім; навчав бути бідним – і сам був бідним; закликав до висот людського духу, до віри в Бога – і сам був на вершині духу, на вершині віри.
Син бідного козака з Полтавщини, Григорій Сковорода у 12 років вступає до Києво-Могилянської академії. Упродовж перших шести років юний Григорій повинен вивчати латину, церковнослов’янську мову, історію, географію, церковний спів, потім розпочинається 2-річний клас філософії, після нього – 4-річний клас богослов’я. Вивчаючи філософію, Сковорода знайомиться з мислителями Стародавньої Греції та Риму. Його улюблені античні автори – Сократ, Платон, Арістотель, Епікур, Плутарх, поети Вергілій та Горацій, засновник байки Езоп. Не менший вплив на формування поглядів мислителя мали Отці церкви. Але основою духовного життя Сковороди, його творчого натхнення була Біблія. Він настільки любить Біблію, що називає її Богом, вважає світом символів, що разом із макрокосмом (усе довколишнє) і мікрокосмом (світ людини) формує простір нашого буття.
Віртуальна екскурсія Острозьким замком
Острозький замок розташований на вершині 20-метрового пагорба над долиною ріки Вілії, в районному центрі Острог, Рівненської області. Замок був побудований на місці дерев'яного укріплення зруйнованого монголо-татарами в 1241 році. Спочатку це була башта-донжон, яка тепер має назву «Вежа Мурована». Замок був резиденцією князів Острозьких. Зараз на території Острозького замку розташований Острозький краєзнавчий музей.
Замок протягом XIV-XVI століть був родовим гніздом князів Острозьких - найбагатших магнатів Речі Посполитої тих часів і найбільшого свого розквіту досяг при Костянтині Івановичу Острозькому. Протягом століть замок неодноразово перебудовувався і модернізувався. Станом на 2014 р. ансамбль замку становлять Вежа Мурована (XIV століття), Кругла башта (XVI століття), Богоявленський собор (XV-XVI століття), надбрамна дзвіниця (1905) і фрагменти стін.
Віртуальна екскурсія Національним військово-історичним музеєм України
Музей розпочав свою роботу у 1998 році. До його колекції увійшли експонати установ-попередників – Київського воєнно-історичного музею, заснованого у 1910 році, та Музею історії військ Київського Червонопрапорного військового округу, створеного у 1967-му. Експозиція музею охоплює історію військової справи на теренах України від того часу, коли у причорноморських степах жили войовничі скіфи, й до сьогодення.
Віртуальна екскурсія Дніпропетровським національним історичним музеєм
ім. Д.І. Яворницького
Дніпропетровський історичний музей ім. Д. І. Яворницького – один з найстаріших музеїв України. Музей засновано 1849 року громадськістю міста з ініціативи та за безпосередньої участі Катеринославського губернатора А. Я. Фабра та директора училищ губернії Я. Д. Грахова. З 1902 по 1933 роки музей очолював видатний український історик, академік Д. І. Яворницький (1855–1940), ім’я якого було присвоєно музею 1940 року. Протягом 155 років у Дніпропетровському історичному музеї сформувалось 250-тисячне зібрання музейних предметів – різноманітних історичних та культурних пам’яток України, місцевого краю, різних культур світу (Єгипет, Греція, Китай, Японія). Серед численних пам’яток вирізняються унікальні предмети: археологічні знахідки – Керносівський ідол та Наталіївська стела III тис. до н. е., половецькі кам’яні баби Х–ХШ ст., скіфські та сарматські древності, реліквії запорізького козацтва (зброя, клейноди, одяг, живопис, документи), стародруки (140 одиниць), багаті нумізматична, архівна та фотографічна колекції тощо. Щорічно до фондів музею надходять 2–6 тисяч одиниць музейних предметів. З метою комплектування фондів здійснюються археологічні (дві на рік), етнографічні та історико-побутові експедиції в міста та райони області.
Немає коментарів:
Дописати коментар