День Перемоги

 Було те давно, але слід пам’ятати
 Про смерть і життя, і про гуркіт гарматний,
 Про те, як війни розгорнулися крила
 Й дорогу до світла людині закрили.
 Як сутінки лиха на землю спустились,
 І горе безмежне по світу розлилось.
 Безжальні фашисти на нас наступали,
 Родини вони без батьків залишали.
 Молилися вдови і плакали діти,
 Безсилих прокльонів і сліз не злічити.
 І марно нещасні солдат виглядали,

 Бо ті за Вітчизну життя віддавали. 

 Із різних країв всі, далеко від дому, 
 Боролись пліч-о-пліч на полі одному 

 Та гинули в битвах. Одних впізнавали, 

 І з болем у серці їх друзі ховали. 

 Ім’я невідомих у часі зникали, 

 Їх братські могили навічно прийняли. 

 В зажурі над ними берези схилились, 

 Сумують за тих, що в війні залишились. 

 За тих, хто сльозами і кров’ю умиті, 

 За тих, що їх віру не можна зломити. 

 І нині у серці ми будем тримати 

 Пошану до тих, кому ім’я – солдати. 

 Їх кров не упала на землю даремно, 

 Серця їх схололи – тому ми живемо. 

 Тепер же хай квіти червоні і ніжні 

 Зігріють холодне могили підніжжя. 

 Було те давно, але слід пам’ятати 

 Дев’ятого травня немеркнучу дату, 

 Про день Перемоги над ворогом клятим, 

 Яку здобували безсмертні солдати. 

 Лунає над світом і кожному чути: 

 «Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»