135 років із дня народження Володимира Винниченка

           Бути українцем – це значить бути постійно в

           стані доказування свого права на існування.

В. Винниченко

 26 липня 2015 року виконується 135 років від дня народження Володимира Кириловича Винниченка – українського політичного та державного діяча, а також прозаїка, драматурга та художника. 

 Народився Володимир Кирилович Винниченко 26 липня 1880 року в місті Єлисаветград у селянській родині. По закінченні школи навчався у Єлисаветградській гімназії. У 1901 році він вступив на юридичний факультет Київського університету і того ж року створив таємну студентську революційну організацію, яка звалась «Студентською громадою». У 1917 р. став членом Центральної Ради. Автор майже усіх декларацій і законодавчих актів УНР. У серпні 1918 року очолив опозиційний до гетьманського режиму Павла Скоропадського Український національний союз, рішуче наполягав на відновленні УНР, створенні її найвищого органу — Директорії, головою якої став у листопаді 1918 р. Незабаром через суперечності із Симоном Петлюрою пішов у відставку та виїхав за кордон. У вересні 1921 В. Винниченко очолив новостворений комітет допомоги українському студентству в Берліні.

Літературна спадщина Володимира Винниченка – золотий фонд України. Він – автор першого українського фантастичного роману «Сонячна машина» де вказано: «Присвячую моїй сонячній Україні». Помер Володимир Винниченко 6 березня 1951р. у французькому місті Мужен.

Унікальна знахідка на о. Хортиця

Унікальну пам'ятку культури виявили археологи на острові Хортиця у Запоріжжі.

Меморіальне поховання вождя або жерця великого племені науковці датують третім тисячоліттям до нашої ери. На схилі Дніпра археологи розкопали кам'яну кладку у формі великого кола. Під нею людські останки, яким, за попередніми розрахунками, понад 4 тисячі років. Навколо знайшли багато фрагментів керамічного посуду і обвуглених кісток тварин. Поховання відносять до так званої ямної культури кінця мідного віку та раннього бронзового віку. Кочівники тих часів, кажуть науковці, пересувалися Євразією кіньми та возами, мали багато свійської худоби та мігрували з території сучасної Індії на британські острови. Археологи переконані, що знайшли поховання великого вельможі, бо простих смертних не ховали з такими почестями. Виявлені кам'яні пантеони, навколо яких викопаний рів зі стовпами та місце для жертвоприношень. Археологи вели розкопки тут уже кілька років, але лише зараз збагнули значущість знахідки. Науковці кажуть, щоб достеменно з'ясувати усю історію поховання бронзового періоду, на розкопки їм знадобиться щонайменше 20 років. "Пам'ятник здивував своїми масштабами і розмірами. У нас зараз 2930 одиниць знахідок, і більше 170 горщиків, деякі з них величезні. І матеріалу багато, як для такого періоду - дуже багато", - розповів археолог Симон Радченко.

Народи, які можуть зникнути в XXI столітті

Майя, амореї, філістимляни ... Колись великі народи залишилися лише в переказах. Деякі сучасні народи може спіткати така ж доля вже в цьому столітті.

1. Болотні араби.

Болотні араби - один з небагатьох етносів, що побудували свою ідентичність не на культурно-мовній, а на ландшафтній основі. Вони проживають у межиріччі Тигру і Євфрату (місці злиття двох великих річок, в сотні кілометрів від Перської затоки). Велика заболочена дельта без твердих доріг і великих міст - споконвічне місце проживання мааданів, як називає себе цей народ.
Мова - така ж, як у інших іракців, діалект арабської, але рід занять вельми відрізняється від традиційних промислів сусідів: вирощування рису, ячменю, проса; ну і, на думку недоброзичливців, - контрабанда і приховування рабів-утікачів і злочинців (спробуй знайди кого-небудь в лабіринті острівців). А ще - рибальство: до 1990 року 60% прісноводного улову Месопотамії припадало саме на болотних арабів. Волелюбні маадани слабо вписувалися в вертикаль авторитарної влади. Після невдалого повстання шиїтів 1991 р. багато заколотники по старій пам'яті знайшли притулок в Дельті. Саддам Хусейн жорстоко покарав і тих, і інших: жителів регіону депортували в глиб країни, а родові угіддя осушили, тим самим викликавши локальну екологічну катастрофу.
Так що на сучасній карті в гирлі Тигру і Євфрату боліт майже немає. А без традиційного укладу немає і болотних арабів ... Як зазначає в доповіді Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), сьогодні з півмільйона маадан в традиційному ареалі розселення залишилося лише кілька тисяч, та й ті позбавлені елементарних благ цивілізації.